«Дати шанс не Місцю Сили, а собі» — історія Таїсії, психологині Місця Сили
Таїсія народилась у Херсоні — місті, що стало символом стійкості. 17 років прожила серед рідних вулиць Острова і мріяла повернутися додому після навчання в університеті. Тоді здавалося, що шлях уже визначено. Але, як часто буває, життя мало інші плани.
«Херсонщину деокупували 11 листопада 2022 року, але вже 6 червня росіяни підірвали ГЕС. Батьки та бабуся з дідусем виїхали з окупації, але там залишилися наші земельні ділянки, і ми нічого не можемо з ними зробити», she says.
Її мама — бібліотекарка, і саме вона першою залучила Таїсію до роботи з дітьми.
«Коли я приїжджала додому на канікули, мама завжди тягнула мене в бібліотеку, — усміхається Тая. — Ми організовували для дітей різні заходи. Я тоді мріяла: закінчу університет, повернуся в Херсон і створю щось своє, психологічне».
Від економіки до психології
Таїсія навчалася в університеті ім. Б. Грінченка. Спершу — на міжнародній економіці, а згодом здобула магістратуру в галузі психології.
«Коли я обирала виш, мені було 17, і я взагалі не знала, чого хочу. Просто попросила батьків обрати за мене. Це, може, і безвідповідально, але тоді здавалося найкращим рішенням».
Уже на другому курсі вона почала волонтерити в організації «teenergizer». Проводила уроки статевого виховання в школах, працювала в таборі для ВІЛ-позитивних дітей.
«Це був важливий досвід — зрозуміти, як не жаліти, а сприймати дітей рівними. Як бачити в них більше, ніж їхній діагноз», — каже вона.
Потім були онлайн-консультації «рівний рівному», під час яких підлітки писали Таїсії про те, що болить.
«І тоді я зрозуміла, що отримую задоволення від цього — від підтримки, від слухання. Мені стало ясно, що хочу працювати з людьми. Так почався мій шлях у психології».
Робота в “Місці Сили”
У «Клубі Добродіїв» Таїсія вже понад рік. Спершу працювала проєктною менеджеркою психологічної підтримки пілотного проєкту «Менторство».
«Ми допомагали дітям, позбавленим батьківської опіки. Психологічна підтримка, менторський супровід — я працювала з командою психологів».
Після завершення проєкту вона приєдналася до команди психологів простору «Місце Сили», де нині веде аніме-клуб, соціальні ігри й терапевтичну групу.
Цей формат занять Таїсія обрала не випадково — вона справжня фанатка аніме ще з підліткового віку. Для неї це не просто мультфільми, а спосіб говорити з дітьми про складні речі через близькі їм образи.
«Через аніме ми проживаємо історії разом із персонажами. Обговорюємо: про що цей твір саме для тебе? Чому важливо було побачити його саме зараз? Часто те, що ми не можемо сказати про себе, ми проживаємо через героїв», — пояснює Таїсія.
Коли запитуєш, які сюжети найбільше подобаються підліткам, Тая усміхається:
«Просять бойовики, “екшн”, щоб був драйв. І це мене радує, ажде у цих історіях є моральні дилеми: вибір, справедливість, розвиток персонажа. І саме це ми потім обговорюємо. Це глибше, ніж здається».
Терапевтична група: про приналежність і зміни
Сьогодні Таїсія веде свою першу терапевтичну групу для підлітків у «Місці Сили». До цього вона працювала з дорослими — від 30 до 50 років.
«З дорослими все інакше, в них інший ритм. А дітей турубє пошук себе, друзів, бажання відчувати приналежність. І мені подобається бачити, як вони змінюються. Спершу насторожені, мовчазні, а потім розкриваються, починають відвідувати інші заняття, проявлятися».
Зміни, які бачить Таїсія, відображають цілі покоління, що дорослішає під час війни.
«Так, війна змінила їх. Але вони все ще залишаються підлітками. Просто в нових обставинах і з новими викликами. Через однокласників, рідних, нові міста — вони проживають історію країни. І часто навіть не усвідомлюють, наскільки сильними стають».
Про щирість, відвертість і контакт
Як швидко знайти спільну мову з підлітками?
«Не боятися їх, — сміється Тая. — Вони спонтанні, живі, непередбачувані. Їм потрібно не повчання, а справжній контакт. Бути щирою, слухати, чути. І навіть коли щось не подобається — казати про це м’яко по формі і твердо по змісту. Вони відчувають фальш миттєво».
Натхнення і баланс
Попри навантаження, Таїсія каже, що не доходить до стану виснаження.
«Якщо я виснажуюсь на роботі — значить, і вдома щось не так. Я намагаюсь підтримувати баланс: гуляти з собакою, бачитися з друзями, читати книжки. І головне — пам’ятати, навіщо я це роблю».
Найбільше її надихають саме діти:
«З дорослими ти одразу чуєш “дякую”. А з дітьми — ні. Але через п’ять років хтось пише: “Привіт, я вступив до університету, пам’ятаєш мене?” І ти розумієш — щось важливе залишилося. Ти була поруч у момент, який щось змінив».
Три слова про “Місце Сили”
«Простір, розміреність і живучість», — так коротко описує Тая команду, в якій працює.
І наостанок — її порада тим, хто ще сумнівається, чи приходити в «Місце Сили»:
«Я б запитала: ви більше будете жалкувати, що прийшли — чи що не спробували? Основна ідея — дати шанс не Місцю Сили, а собі».
І здається, це не лише про простір, де вона працює. Це про життя — про сміливість спробувати, навіть якщо страшно, і дозволити собі побачити, що все починається з тебе.
Дякуємо Таїсії за її відкритість і теплі слова 💛Якщо ви хочете познайомитись з нею поближче — загляніть в розклад «Місця Сили». Там ви знайдете події, які проводить Тая, може, саме вони стануть вашим першим кроком до внутрішньої опори!
