«Групова терапія для підлітків»: формат підтримки в Місці Сили від Клубу Добродіїв
З появою у Києві простору для підтримки та відновлення підлітків, які постраждали від війни – Місця Сили, Клуб Добродіїв реалізував низку нових форматів для покращення ментального здоровʼя підлітків.
Один з найуспішніших – групова психотерапія для підлітків, яка проходить в кімнаті, назва якої говорить сама за себе – «Дорослим вхід заборонено».
Основне завдання групової роботи із підлітками – розвиток навичок саморегуляції та краще розуміння себе, своїх почуттів, проявів та реакцій, сприяння їх адаптації до середовища, підтримка і формування навичок соціальної взаємодії.
Заняття у терапевтичних групах проводять кваліфіковані спеціалісти – дитячі та підліткові психологи, психотерапевти, а програма формується відповідно до запиту певного вікового періоду.
З дітьми 10–12 років обговорюють дружні стосунки, самооцінку, самоповагу, досягнення, сприйняття змін свого тіла, булінг та протидію насильству.
Під час терапевтичних груп із дітьми 12–14 років розмовляють про гендерну ідентифікацію та статеву приналежність, експерименти із зовнішнім виглядом, проявлення себе як особистості в групі однолітків та конфлікти з батьками.
Тоді як із підлітками 15–17 років найчастіше обговорюють страх перед майбутнім, страх перед важливими іспитами, такими як НМТ/ЗНО, формування власної системи цінностей та ідеалів, особисті кордони. Окрім цього, звертають увагу на взаємовідносини з батьками та однолітками, боротьбу з тривожністю та сприйняття сучасної реальності.
Вже 369 підлітків долучилися до терапевтичних 12-тижневих курсів та змінили своє життя. Окрім цього, 94% учасників попередніх терапевтичних курсів визнали покращення психоемоційного стану.
Учасники зазначають, що після терапії їхня якість життя значно покращилася. Вони стали спокійнішими, позбулися тривожності та нервових тіків, а також відчули розуміння й підтримку.
«Після терапевтичного курсу я стала більш спокійна, перестала приймати все близько до серця. Стала більше комунікувати з людьми та не боюся відвідувати нові місця!», – розповіла одна з учасниць.
Зверніть увагу, що такі терапевтичні групи є повністю конфіденційними та безплатними. Підлітки можуть розповісти про свої проблеми в абсолютно безпечному середовищі та зрозуміти, що вихід є завжди.
Терапевтична група відбувається щотижнево, має точно закріплений час та локацію або подію в календарі, якщо йдеться про онлайн формат. Це 12 зустрічей по 1,5 години, в процесі яких використовують сучасні підходи, зокрема арт терапію, тілесно-орієнтовану, когнітивно-поведінкову та травма-фокусовану терапії.
Зазначимо, що весь курс веде одна психологиня. Це дозволяє підліткам звикнути до фахівця, формує довіру та безпечну атмосферу під час проведення терапевтичних груп.
Терапевтичні групи для дітей військовослужбовців
Діти військових мають унікальні переживання, пов’язані з війною: тривога за життя батьків, часті розлуки, нестабільність побуту та можливий досвід втрати. Щоб створити максимально безпечний простір для пропрацювання своїх станів, ми запускаємо окремі терапевтичні групи для них.
«Дитина військового/ї живе у двох паралельних світах: у звичайному підлітковому побуті та в постійному внутрішньому очікуванні звістки з фронту. Ця фонова тривога за життя найрідніших часто блокує природне право дитини на власні емоції, «бунт» чи просто безтурботність. У терапевтичній групі ми створюємо простір, де підлітку не потрібно бути надсильним чи зручним. Тут можна нарешті легалізувати свій гнів, страх і навіть образу на обставини, розділивши їх з тими, хто розуміє цей досвід без зайвих пояснень. Наше завдання — повернути дитині відчуття опори та контроль над власним життям, показавши, що навіть у часи великої невизначеності вона має право на свої почуття, мрії та майбутнє»
зазначає Світлана Ромащук, дитяча та підліткова психологиня, супервізорка проєктів Клубу Добродіїв.
Які запити та потреби дітей військових допоможе пропрацювати групова терапія?
Втрата базового відчуття безпеки через відсутність когось з батьків.
Батьки від народження дитини та до її повноліття мають великий вплив на формування відчуття безпеки та довіри до світу. Коли когось з батьків довго немає поруч, то базова довіра до світу зменшується чи взагалі замінюється на повну недовіру, а світ починає відчуватися як небезпечний, спрацьовують захисні механізми самозбереження і вся психічна енергія направляється на виживання, а не на розвиток.
Завдання терапії ➡ повернення контролю над своїм життям.
Втрата мотивації до життя.
Підвищення та постійне відчуття страху смерті або каліцтва може призводити до невротичних станів, погіршення концентрації уваги та зниження здатності до сприйняття навколишнього середовища. У зв’язку з цим може втрачатися мотивація до життя.
Завдання терапії ➡ нормалізація емоційного стану, пошук та відновлення
сенсів життя.
Криза ідентичності та сплутаність почуттів.
У підлітковому віці активно формується ідентичність людини. Зазвичай, це відбувається через певний «бунт проти батьків, батьківських цінностей та правил», це необхідний етап для того, щоб знайти себе, зрозуміти “Хто Я”. Також відбувається психологічна та емоційна сепарація від батьківської системи – формується окрема особистість. Цей бунт можливий через емоції гніву та злості. Відсутність когось з батьків, думки про ймовірну загрозу їх життю блокують прояв гніву або трансформують його в аутоагресію, тому як наслідок виникає самозвинувачення – спрямування негативу проти самої дитини. Це заважає процесу формування ідентичності.
Завдання терапії ➡ виявити амбівалентні почуття до батьків та легалізувати їх.
Травма прив’язаності.
Тривала відсутність значущої людини в житті підлітка може призводити до формування негативних форм прив’язаності: тривожної, уникаючої, тривожно-уникаючої, що у дорослому житті може погіршувати можливість будувати та підтримувати дружні та романтичні стосунки.
Завдання терапії ➡ робота з фантазіями та установками, вивільнення емоцій та нормалізація реакцій.
Горювання та образа на батьків.
Дітям певною мірою притаманний егоцентризм, часто вони фантазують, що все стається через них, що вони щось не так зробили. Таким чином вони не можуть адресувати свої претензії до батьків, розрізнити, за що конкретно вони на них ображені, що саме викликає у них сум.
Завдання терапії ➡ розвиток вміння розуміти свої емоції та формування навичок самодопомоги в проживанні емоцій.
Ймовірність розвитку ПТСР або дисоціативного розладу.
Деякі підлітки хочуть здаватися сильними та невразливими, тому не показують свої емоції в колі однокласників, друзів, удають, що їм все одно. Це призводить до придушення та витіснення справжніх переживань та емоцій. Надмірне витіснення емоційного афекту може призводити до певних розладів.
Завдання терапії ➡ створити безпечний простір, де можна бути собою, а усі мають схожі переживання, де підлітків підтримають та розділять їхній смуток.
В однорідній групі підлітки, які переживають подібний досвід зможуть легше ділитися своїми почуттями, знаючи, що інші учасники розуміють їхній біль і страх.
У чому цінність такого формату:
Довіра та відсутність порівнянь.
У змішаних групах діти військових можуть почуватися дещо іншими через свій досвід, що може викликати дискомфорт і небажання відкриватися. Окремий простір дозволяє уникнути порівнянь і створює атмосферу більшої безпеки.
Фокус на специфічних проблемах.
Унікальні виклики, такі як страх втратити батька чи матір на війні, почуття провини за те, що вони не можуть допомогти, або вплив травматичних подій на сім’ю, вимагають спеціальних підходів. Окремі групи дозволяють психологам глибше працювати над цими питаннями.
Відчуття спільності та спільноти.
Спілкування з однолітками, які переживають подібні труднощі, допомагає дітям зрозуміти, що вони не самотні у своїх відчуттях. Це створює безпечне середовище, яке допомагає боротися з ізоляцією та самотністю.
Зміцнення ментальної стійкості.
Заняття допомагають підліткам краще адаптуватися до стресових ситуацій, навчитися справлятися з кризами та знаходити джерела власного ресурсу.
Розвиток емоційної саморегуляції.
Постійний стрес через війну впливає на здатність підлітків контролювати свої емоції. Під час терапії вони навчаться розпізнавати свої почуття, розуміти їх природу та використовувати екологічні способи емоційної розрядки.
Що кажуть підлітки про терапевтичні групи?
«Вперше за 7 років поснідала зранку» – поділилась після терапевтичних груп дівчина з розладом харчової поведінки.
«Думав, що ніхто не розуміє, як це – жити в сім’ї військового. А тут всі знають, що я відчуваю».
«У мене покращився загальний фон та якість життя, зменшились напади апатії та розкрився інтерес до життя. Я відчуваю себе щасливою».
«Майже повністю позбувся нервових тіків, з якими живу скільки себе памʼятаю».
«Контактувати з людьми стало краще і не так важко. Тепер я маю надію на хороше життя, навіть коли виросту. Моя тривога спала, тепер я не така ж і погана людина, вмію справлятися зі своїми емоціями».
«Мені вже не страшно без причин, я краще вмію висловлювати свою думку і в мене більше друзів».
«Тут я став кимось важливим».
«Хочу, щоб і інші діти, які переживають щось схоже, знали, що їм теж можуть допомогти».
