«Війна вже не здається такою страшною, коли поруч є люди»: історія 16-річної Вікторії
16-річна Вікторія полюбляє співати, писати вірші та власні історії. Вона шукає себе наново, вчиться розуміти свої бажання й будує сміливі плани на майбутнє. У цьому інтерв’ю ми поговорили з нею про творчість, кохання, війну, дорослішання і той шлях, який вона пройшла, відкриваючи себе справжню.
До свого першого візиту Віка нічого не чула про Місце Сили від Клубу Добродіїв. Просто ввела назву в пошуку, коли подруга запропонувала скласти їй компанію.
«Віка, тут є класний простір на Поштовій площі — Місце Сили. Давай сходимо, подивимось», — пригадує вона її слова.
Без зайвих очікувань дівчина погодилась. Тоді вона ще не знала, що ця спонтанна прогулянка змінить так багато в її житті.
В той період їй дуже бракувало опори. За плечима — сильне, але невзаємне кохання, переживання через війну та пошук друзів. Дівчина згадує, що коли вперше потрапила у простір, почувалась скутою й настороженою.
«Я була дуже закритою, постійно звертала увагу на те, як на мене дивляться інші. У голові крутились думки: “А що про мене скажуть? Що подумають люди?”».
Та з кожним новим візитом ця напруга поступово відступала. Вікторія почала відчувати, що тут не потрібно прикидатися чи стримувати себе — достатньо просто бути собою.
«Я побачила, що тут всі можуть вільно самовиражатися — і тоді мені стало байдуже на чужі очікування та оцінки. Я вперше почала приймати себе по-справжньому», — зізнається вона.
Місце Сили допомогло їй краще зрозуміти себе — без зайвого тиску, з повагою до власних відчуттів і темпу.
«Я нарешті відкрила себе справжню й зрозуміла: мене можуть любити. Просто так. За те, яка я є. Бути собою — це круто, не треба ховатися за масками».
Зараз Віка — активна учасниця багатьох подій. Вона відвідує натхненні зустрічі, комунікативні ігри та не пропускає улюбленні заняття зі сторітелінгу з психологинею Світланою.
«У мене навіть був особистий план: перетерпіти шкільні будні, щоб на вихідних прийти на заняття до пані Світлани».
Дівчинка також ходить на настільні ігри з Дашею, а також відкрила для себе аніме-клуби, які вела психологиня Женя. Саме вона, за словами Віки, залишила особливий слід у її серці.
«Вона — неймовірна, я досі з нею на зв’язку. Можу написати, поділитися чимось особистим. Це дуже цінно — мати своїх людей, до яких можна звернутися, коли щось болить».
Місце Сили допомогло Вікторії розкрити себе по-новому — не лише як співачку, а ще й як авторку. Раніше вона звикла виражати себе через вокал, а тепер із захопленням пише власні вірші. Саме заняття зі сторітелінгу стали тим поштовхом, який відкрив для неї новий спосіб самовираження — через слово.
«Я змалечку захоплювалася співом. У дитсадку завжди виступала на святах, а потім мама записала мене до музичної школи. Я закінчила естрадний вокал на відмінно».
Дитяча мрія — стати співачкою — живе в ній і досі, хоча з роками набула нових форм і сенсів: «Коли з’являться кошти, я обов’язково піду на студію й запишу свої пісні. Це моя велика мрія з дитинства, і вона нікуди не зникла», — каже Віка.
Тепер вона бачить музику, як інструмент, який може поєднатися з іншими захопленнями.
«Я б хотіла вступити до лінгвістичного університету після навчання. У мене є ідея створити школу, де англійську вивчають через музику. Наприклад, розбирати тексти пісень, дізнаватись нові слова, практикувати вимову», — ділиться вона.
Попри амбітні плани на майбутнє, війна стала для Вікторії частиною щоденної реальності, так само як і для багатьох українських підлітків: «Я прокинулась 24 лютого від вибухів і запитала маму: “Мені сьогодні йти до школи?”». — згадує вона.
Родина вирішила, що найкращим рішенням буде виїхати з міста. Віку відвезли до села, де вона продовжила навчання онлайн: «Я навіть не виходила на вулицю, бо нікого не знала. Не було з ким поговорити, я відчувала себе самотньою».
І хоча з часом усе трохи стабілізувалося, спокій і досі не завжди здається справжнім: «Іноді, коли обстрілів менше, виникає відчуття, ніби війни немає. Але варто пролунати сирені — і ти думаєш: ну, навіщо мені це все?».
Проте Місце Сили стало тим простором, де навіть під час повітряної тривоги вона відчуває себе в безпеці. «Коли ми всі спускаємось в укриття — тут лунає сміх. І поруч завжди є психологи, які підтримають. Війна вже не здається такою страшною, коли поруч є люди».
Літні канікули у розпалі, але Вікторія не забуває про навчання й свої плани на майбутнє. У вересні вона переходить у випускний клас і вже зараз активно готується до іспитів: «Мені дуже шкода, що це мій останній рік у просторі. Я навіть хочу потім просити пані Світлану займатись зі мною онлайн».
Дівчина часто розповідає друзям про Місце Сили й щиро рекомендує їм спробувати хоча б раз прийти. «Я, в принципі, така ходяча реклама простору. Вся школа знає, що я сюди ходжу», — жартує вона.
У неї навіть є знайома, яку вона дуже хоче запросити до простору, бо бачить у ній себе. «Вона живе тільки своїми стосунками, а не собою. Але вона має сама це усвідомити. Я теж рік була в стосунках, думаючи не про себе, а про хлопця», — ділиться Віка.
Цей досвід став для неї справжнім поворотним моментом — не лише у стосунках, а й у ставленні до себе. Вона відчула, як легко можна розчинитися в іншій людині, поставивши власні потреби на паузу.
«Я чекала дзвінка, не спала ночами, постійно намагалася зробити йому добре — а себе поставила на другий план. Хотіла не втратити хлопця, а натомість втратила себе. А тепер починаю любити себе так, як колись любила його», — зізнається дівчина.
І попри все, Віка не шкодує про ці стосунки. Вона зберігає у пам’яті теплі моменти й вдячна за те, що змогла відчути справжні емоції, навіть якщо вони були непростими: «У нас було багато класних моментів. Але зараз я хочу будувати своє майбутнє. Я робитиму все, щоб маленька я, коли побачить велику мене, сказала: “Яка ти молодець. У тебе все вийшло”».
Наостанок вона додає з усмішкою: «Я думаю, що через деякий час я вже не буду така засмучена і просто сміятимусь вечорами».
Історія Віки — це нагадування про те, як важливо мати місце, де тебе приймають, підтримують і надихають. Де можна розкритися, знайти нові сенси й просто бути собою.
Тож якщо ти шукаєш простір, у якому можна отримати допомогу та зустріти однодумців — реєструйся на заняття у Місце Сили. Чекаємо на тебе 🫶🏻
