«Вони чекають на мій приїзд»: історія 14-річної Олександри
Гутен морген, друзі 😉 Сьогодні ми хочемо познайомити вас з Олександрою — 14-річною дівчиною, яка поєднує два світи: спокійні німецькі вулиці та живий, енергійний Київ. Навчаючись у гімназії за кордоном, вона вільно говорить німецькою, але справжнє тепло і відчуття дому знаходить лише тут, під час канікул.
Там, за тисячі кілометрів від Києва, більшість її днів проходять вдома: піаніно, захопливі детективи, малюнки, а часом — велопрогулянка, щоб відчути вітер у волоссі.
У новій школі близьких друзів у Саші немає — з однокласниками не знайшлося спільних інтересів, тож більшість часу вона проводить наодинці.
А от чи бачить вона своє майбутнє у Німеччині, дівчина відповідає після паузи:
«Якщо закінчу там школу, то залишуся. Якщо ні — буду в Україні. Поки що важко щось планувати».
Про Місце Сили вона дізналася випадково — старша сестра натрапила на сторінку простору в Instagram.
«Я повернулася в Україну на шість тижнів канікул і зовсім не знала, чим зайнятись. Не хотіла весь цей час просидіти в телефоні, а розклад подій виглядав дуже привабливо».
Коли Саша вперше переступила поріг простору, її вразила тепла й невимушена атмосфера.
«До мене одразу підійшла дівчинка, щоб познайомитися, і це мене щиро здивувало. Я не очікувала такої відкритості», — ділиться вона.
Олександра давно помітила, що українські підлітки значно відрізняються від німецьких — і ця різниця впадає в очі з перших розмов.
«У Німеччині мої однолітки сприймають майже все, як жарт. В Україні підлітки більш емпатичні, вони краще тебе зрозуміють, а ще тут усі більш відкриті й не бояться самовиражатися», — пояснює вона.
За ці короткі шість тижнів дівчина стала справжньою завсідницею Місця Сили. Вона встигла побувати на дискусійних клубах, курсі гумору, фототерапії, зіграти у постапокаліпсис та мафію, а також взяти участь у безлічі творчих майстерок.
Але найбільше її захопили саме комунікативні ігри: «В грі «Постапокаліпсис» було цікаво відстоювати свою думку й переконувати інших, вирішуючи, хто потрапить у бункер», — згадує дівчинка.
Вона зізнається, що Місце Сили допомогло їй впевненіше аргументувати власну позицію та працювати в команді.
Саша радить іншим підліткам бодай раз завітати до цього простору та додає: «Найкраще приходити самостійно, без компанії. Бо якщо у тебе вже є друзі, ти, швидше за все, не будеш знайомитися з новими людьми. А так у тебе з’явиться шанс завести нові знайомства».
Наостанок Олександра ділиться, що в Місці Сили у неї з’явилися справжні друзі, з якими можна бути собою. І навіть попри те, що зараз вони живуть у різних країнах, вони підтримують зв’язок і чекають на нові зустрічі.
«Тут у мене з’явилися люди, з якими я можу бути відкритою, бо до цього їх не було. Я знайшла собі гарних друзів, які чекають на мій приїзд з Німеччини», — каже дівчинка.
І ми в Місці Сили теж з нетерпінням чекаємо на її повернення, щоб знову зустрітися, обійнятися, поділитися новинами й створити ще більше спільних спогадів 🤩
