Як Місце Сили допомагає підліткам знайти себе: історія 12-річної Лізи Василевської
12-річна Єлизавета родом з Києва, вона учениця 7 класу спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №5 імені Я.П.Батюка.
Ліза – творча та активна дівчинка, яка має безліч захоплень. «Я займаюсь вокалом, малюю на планшеті, пробую себе в анімації. Також я ходила на паралімпійське плавання, де здобула перше місце на змаганнях», – з гордістю розповідає Єлизавета.
Попри всі здобутки та чисельні інтереси, шкільне життя дається їй нелегко. «Я не люблю коли мене примушують до чогось, та і навчання дається мені через силу. Якби мені дали вибір ходити в школу, або сидіти вдома та робити уроки, то я би вибрала друге. Проте в мене є предмети, які я люблю – це образотворче мистецтво та труди».
Про Місце Сили Єлизавета дізналася під час профорієнтаційного воркшопу «Розшифруй свій код успіху», який проводив Клуб Добродіїв у її школі.
«Це воно, треба пробувати! Я відсканувала qr-код з листівки, а потім показала сайт Місця Сили мамі. Вона його подивилась і ми одразу записались на найближче заняття. Так я потрапила на сторітелінг», – згадує дівчина.
Ліза давно шукала місце, де змогла б знайти справжніх друзів. Спілкування з однолітками складалося для неї непросто – дівчинка неодноразово намагалася знайти однодумців, але кожного разу стикалася з непорозумінням.
«Одного разу я поїхала в санаторій з подругою, але вона одразу знайшла собі інших друзів, в неї була окрема компанія. Я запитала чи можна до них долучитись, вони погодились, але в результаті нікуди з собою не брали», – ділиться дівчина.
Місце Сили виявилося саме тим простором, де дівчина завела нові знайомства. «Коли я прийшла на перше заняття, зі мною одразу почали знайомитись інші підлітки. Мене там ніхто ще не знав, але склалося враження ніби я ходжу сюди вже сто років».
Тут Ліза знайшла те, чого їй бракувало – прийняття та розуміння. «Мені дуже подобається атмосфера у Місці Сили. Тебе ніхто не засудить, ніхто не скаже тобі чогось образливого. Мене нарешті приймають такою, якою я є. А ще я відчуваю себе в безпеці, адже тут є тепле, гарне укриття, де ми можемо продовжувати заняття після тривоги».
Місце Сили виявилося не просто черговим гуртком для Лізи, а простором для самовираження та розвитку. З кожним новим заняттям дівчина відкривала в собі нові таланти та можливості, але головне, що вона знайшла тут середовище, де може бути собою, не боячись осуду чи нерозуміння.
«Я вже відвідувала майстерку з виготовлення блокнотів та ліхтариків. Мені дуже сподобалось, я відчуваю, як відкриваюсь по-новому через творчість», – ділиться враженнями Ліза. – «Також я була на арттерапевтичному занятті, де ми робили кульки орбіз. Це допомогло мені відволіктися та поспілкуватись з психологом».
Можливість поговорити з психологинею стала для Лізи саме тим, чого вона так довго шукала, адже дівчині завжди було складно ділитися своїми переживаннями з іншими. В Місці Сили вона відчула, що можна безпечно говорити про свої емоції та отримувати професійну допомогу.
«Я та людина, яка не покаже іншим, що їй боляче, але потім мене накриває це відчуття і мені може стати погано», – зізнається вона.
Після відвідин простору Єлизавета захотіла повернутися до читання, хоча раніше це захоплення давалося їй непросто через проблеми із зором. Навіть старенький збільшувач тексту не завжди допомагав дівчині насолоджуватися книжками повною мірою. У бібліотеці Місця Сили вона знайшла книжку собі до душі та вже почала читати «Поклик предків» Джека Лондона.
«Після того, як я потрапила сюди, я дала другий шанс книжкам», – ділиться Ліза.
Творчість для Лізи – не лише спосіб самовираження, а й можливість робити добрі справи. Дівчина постійно шукає нові способи бути корисною і вже має конкретні плани.
«Я хочу почати розмальовувати шопери та футболки та продавати їх, щоб зібрати кошти на ЗСУ. Чекаю на цю майстерку в просторі, обов’язково запишусь!»
Позитивний досвід у Місці Сили надихає Лізу ділитися цим простором з іншими. Дівчина помічає, як підтримка та творчість допомагають їй самій, тому хоче, щоб і близькі їй люди отримали таку можливість.
«В мене є одна подружка, яка вже пів року ходить до психологів і в неї діагностували депресію. Їй дуже важко впоратися з цим», – розповідає Ліза. – «Я хочу покликати її в Місце Сили. Думаю, їй підійшов би аніме-клуб, бо вона дуже любить його дивитись».
Єлизавета лише починає свій шлях у Місці Сили, але вже зараз цей простір став для неї справжнім прихистком, де вона може бути собою, розвивати свої таланти та будувати дружні стосунки. Тут дівчина знайшла не просто гурток за інтересами, а спільноту, де її розуміють та підтримують.
І, можливо, саме такі історії, як у Лізи, найкраще показують, наскільки важливо мати безпечний простір, де підлітки можуть вільно розвиватися, спілкуватися та знаходити себе!
